Ой, Андрію, Андрієнку,

Даруй мені надієчку.

Скажи мені, Андрієнку,

Ой чи любить Василечко,

Ой чи любить, чи кохає,

Чи давно вже другу має.

3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Учні 2 - 3 класів спробували відтворити події минулого і оживити  сторінки молодості наших матерів і бабусь.

Дівчата дуже хотіли знати свою долю, тому ворожили  на чоботях, колечках і паляницях. На вечорниці прийшли й парубки, вони розважали дівчат і господиню веселими українськими піснями і небилицями. За це, дівчатка почастували хлопців смачними варениками. Господиня підготувала ворожіння і для хлопців, розказала  звідки пішов звичай – гадати на Андрія. Всі хлопці взяли  участь у кусанні калити, але паляницю одержали не всі, хто засміявся – того мазали сажею.

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!