Ой, Андрію, Андрієчку,
Даруй мені надієчку.
Скажи мені, Андрієчку,

Ой чи любить Василечко,

Ой чи любить, чи кохає,
Чи давно вже другу має.

3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Учні Макіївського НВО спробували відтворити події минулого і оживити  сторінки молодості наших матерів і бабусь.

 Дівчата дуже хотіли знати свою долю, тому ворожили  на чоботях , колечках і паляницях. Паляниці були такі смачненькі, що собака довго не міг обрати кращої, але одна йому  все ж таки сподобалась.

На вечорниці прийшли й парубки, вони розважали дівчат і господиню веселими українськими піснями і   небилицями. За це, дівчатка почастували хлопців смачними варениками. Господиня підготувала ворожіння і для хлопців, розказала  звідки пішов звичай – гадати на Андрія. Всі хлопці взяли  участь у кусанні калити, але паляницю одержали не всі, хто засміявся – того мазали сажею.

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!