Учні Макіївського НВО  вшанували  учасників бойових дій на території інших держав на заході, присвяченому   30 річниці виведенню  військ з Республіки Афганістан.

День 15 лютого – це не тільки данина пам’яті загиблим, але і вираз глибокої вдячності всім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконав свій військовий і громадянський обов’язок. Виявлені ними стійкість і мужність – кращий приклад служіння Батьківщині.   Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані.

Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад.  Можна побудувати дороги, нові міста, зорати поле і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити битися серце у мертвої людини – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши величезного рубцю –неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо.

Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів , є життя, а для загиблих – пам’ять.

У  нашому селі проживає учасник бойових дій у Афганістані  Федорченко В. М.. Прийміть наші  найкращі побажання у зв’язку з 30 річницею закінчення бойових дій в Афганістані.

Ми низько схиляємо голови перед Вами, матерями і вдовами воїнів, які героїчно загинули. І вшановуємо вашу пам'ять хвилиною мовчання.